ПОВПРІВА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Упріти (про всіх або багатьох). Наймички аж повпрівали, бігаючи то з пекарні, то в пекарню (Свидн., Люборацькі, 1955, 42); — Цілу тобі днину ганяють-гасають [паненята] по саду, по лісі та й по полю, якоїсь лихої клепки носить їх, аж повпрівають (Дн. Чайка, Тв., 1960, 89).
2. кул. Дійти до стану готовності (про все або багато чого-небудь).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 693.