ПОВСЯКЧА́СНИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. постійно, завжди. Треба.. дбати про повсякчасне залучення до етнографічної роботи.. нашої студентської молоді (Рильський, II, 1956, 166); Велику роль у зміцненні повсякчасного ділового зв’язку літератур відіграють переклади художніх творів з інших мов на рідну (Вітч., 9, 1968, 152); // Постійний, звичний. Перед очима він ставив живих людей, з живими муками, з своїми невеличкими надіями: тілько хату теплу, працю повсякчасну (Мирний, І, 1954, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 695.