ПОВТО́РНИЙ, а, е. Який буває, трапляється і т. ін. знову, вдруге. Він оглянув уважно купу породи і всю штольню, чи нема небезпеки повторного завалу (Кол., Терен.., 1959, 213); Коли Григорія Проценка привели на повторний допит, він заявив здивованому начальникові гестапо: — Хочете.. добути від мене якісь зізнання, поводьтесь зі мною по-людяному (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 149); Повторна оранка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 696.