ПОВІДВО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Відвести куди-небудь усіх або багатьох.
2. Відвернути вбік (голови, очі, обличчя) (про всіх або багатьох). Але хлопці — аніруш. Тільки очі повідводили вбік (Речм., Весн. грози, 1961, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 667.