ПОВІДКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відкотити все або багато чого-небудь. Повідкочує оте каміння далі (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 668.