ПОВІДРИВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Відірвати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Максим велів повідривати двері, познімати верхняки із столів (Фр., VI, 1951, 81); Анюті й Костеві було рішуче наказано, що коли вони тільки підійдуть до яблуні, то вона [мачуха] їм повідриває руки (Донч., II, 1956, 106).
2. перен. Розлучити з ким-, чим-небудь усіх або багатьох.
ПОВІДРИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Відрити все або багато чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 670.