ПОВІДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Відрубати все або багато чого-небудь. На його багато людей ремствувало: чи свиня чия до його вбралася, то він уже їй спину переб’є; кіт до його внадився чужий, — лапи йому повідрубує (Гр., II, 1963, 345); Взяла заздрість хлопа на тоті гроші, і рішився він на велике діло: ухопив сокиру й повідрубував усім опришкам голови (Хотк., II, 1966, 72); За своє життя він стільки повідрубував у нечисті хвостів, ратиць і рогів, що все це не вмістилось би й на віз (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 670.