ПОВІ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пові́льний. Громадилась гроза на небосхилі в повільності врочистій… (Нагн., Гірські вершини, 1960, 20); Треба, щоб хтось, хоч для порядку, був старшим, от і став ним привабливий у своїй повільності і зосередженій недовірі Левко (Стельмах, І, 1962, 53); Де й зникла та розважлива повільність, яка виробилася у нього, коли він сидів у сільраді (Кучер, Прощай.., 1957, 462); Алієв.. промовляв, як завжди, вдумливо, повільно.. Ця повільність у словах дуже дисгармоніювала з усією поведінкою цієї людини, надзвичайно швидкої в рішеннях (Донч., II, 1956, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 672.