ПОГА́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., розм.
1. Неславити, безчестити себе ким-, чим-небудь. — Ой, мій татонько!.. Чи думав ти, чи гадав, що твоя доня — княжна — мусить із тою негіддю поганитись, клопотатись (Вовчок,І,1955, 265).
2. рідко. Діяти необачно, допускати промахи, помилки. На батька надійся, а сам не поганься (Укр.. присл.., 1955, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 703.