ПОГАСА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до погаса́ти1. Козацький говорив тихо, ніби сам з собою, немов сидів над погасаючим вогником один (Збан., Любов, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 706.