ПОГА́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погаси́ти. Давно погашені вогні на бакенах у горлі створу (Гонч., Вибр., 1959, 275); З-за рогу виринули великі темні машини з погашеними фарами (Голов., Тополя.., 1965, 359); Пробували [піонери] налагодити якусь розмову, не в’язалася. Ні, ні — та й виривались іскри ще не погашеної сварки (Вас., II, 1959, 171); // пога́шено, безос. присудк. сл. Сонце вже зійшло і в хаті погашено непотрібне світло (Мак., Вибр., 1954, 34); Маяк уже погашено (Ю. Янов., II, 1958, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 706.