ПОГЛИ́НЕНИЙ, ПОГЛИ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погли́ну́ти. Клітини азотобактера можуть віддавати поглинений молібден у середовище (Мікр. ж., XVIII, 1, 1956, 8); Україна, як зазначав гетьман, стояла перед загрозою бути поглинутою або султанською Туреччиною, або пансько-шляхетською Польщею (Рильський, III, 1956, 19); Якщо письменник.. виявляється відірваним від творчої праці, не поглинутим своєю улюбленою справою, це, природно, викликає у нього неспокій, породжує поганий настрій, відчуття неповноцінності свого існування (Рад. літ-во, 3, 1968, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 711.