ПО́ГЛУМ, у, ч., розм. Те саме, що глум. Пан Яскульський.. приволік сюди татарву — на грабежі наших дібр [нашого добра], на гвалти й знущання над нашими сестрами і жінками і святій нашій грецькій вірі на поглум (Стар., Облога.., 1961, 9); Їх [О. Ульянова та його товаришів] юність — потай від народу — І їх протест, і силу горду В наметі чорної імли На поглум кату віддали (Мас., Сорок.., 1957, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 711.