ПОГО́ДОК, дка, ч. Брат (сестра), що народився (народилася) раніше або пізніше на рік від іншого брата (іншої сестри). Лихі вороги одірвали дружину від його серця.. Вона покинула його, двойко діток-погодків і подалася з села (Л. Янов., І, 1959, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 717.