ПОГОЛОСИ́ТИ, лошу́, ло́сиш, док. Голосити якийсь час. Підійшли двоє робочих і забрали Андрія. Не дали Маланці поголосити (Коцюб., II, 1955, 49).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 718.