ПОГРО́ЗЛИВИЙ, а, е.
1. Який виражає погрозу (у 1 знач.); грізний. Позаду себе я чув кінське іржання, чиюсь лайку, погрозливі окрики і раз у раз свист батога або постріл (Мур., Бук. повість, 1959, 223); // Який наганяє, викликає жах; страшний. Ударив гонг, ошелешивши хлоп’ят своїм мідним погрозливим гуком (Гончар, Таврія, 1952, 175).
2. рідко. Який містить, таїть у собі погрозу (у 2 знач.), небезпеку; небезпечний. З глибини лісу, з його кришталевих.. печер на хлопця війнуло раптом якоюсь погрозливою невідомістю (Гончар, II, 1959, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 725.