ПОГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Поговорити. Було таки хоть [хоч] і стереглись одне одного [Петро і Леся], да все-таки й повітаються й погуторять де про що, як брат із сестрою (П. Куліш, Вибр., 1969, 162); — Потім згадала про вас. Дай, думаю, забіжу до Максима Івановича, погуторимо (Гур., Новели, 1951, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 729.