ПОГІ́ДНО, присл.
1. Присл. до погі́дний. Ще недавно, йдучи сюди, виглядав він погідно і спокійно, а нараз така зміна… (Коб., II, 1956, 206); // у знач. присудк. сл. На небі так ясно, так погідно! (Фр., VI, 1951, 94).
2. перен. Без ускладнень, безтурботно. Щоб жити нам в спокої Щасливо і погідно, За Партію — до зброї, За землю нашу рідну! (Рильський, II, 1960,169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 708.