ПОГІ́Н, го́ну, ч., рідко. Те саме, що шви́дкість 1. Поїзд, зітхаючи, притишував погін (Мик., II, 1957, 397); На повному погоні зупиняє коня юний партизан Михайло (Ю. Янов., IV, 1959, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 708.