ПОДВИ́ЖНИЦТВО, а, с.
1. Спосіб життя подвижника (у 1 знач.).
2. Самовідданість у труді, самовіддана діяльність, спрямована на досягнення високої мети. Бездоганне життя Матвія Матвійовича, вченого, хірурга, самий факт трудового подвижництва його — хіба не служили Геннадію найбільш надійним щепленням проти паразитизму?! (Вол., Місячне срібло, 1961, 11); Утиски, злигодні, поневіряння — вони тільки й випадали на долю дореволюційного українського літератора. Життя його було суцільною боротьбою, подвижництвом (Літ. Укр., 30.V 1964, 2); Цінних реліквій з’являється [у радянських людей] все більше і більше. Вони збуджують почуття високого громадянського обов’язку, запалюють молодих людей на подвижництво в ім’я Батьківщини (Ком. Укр., 9, 1967, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 736.