ПОДЕРЕВ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подерев’яні́ти; // у знач. прикм. Болять пальці на ногах, і ще не одійшли подерев’янілі п’яти (Епік, Тв., 1958, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 739.