ПОДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок.
1. Дзвонити (у 1 знач.) не дуже сильно або час від часу. В тихім ранковім повітрі подзвонює тронка… (Гончар, Тронка, 1963, 254); Лихвар.. все приходив до кімнати під дахом великого будинку та все кликав, подзвонюючи монетами, Пашку перейти трохи нижче, до двох гарненьких.. кімнаток (Хотк., І, 1966, 126).
2. Дзвонити (у 2 знач.) час від часу. Він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (Кучер, Прощай.., 1957, 462).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 740.