ПОДЗЮ́БАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до подзю́ба́ти 3. Новий учитель,.. хлопець з добродушним трохи подзюбаним обличчям, вподобався людям (Вас., І, 1959, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 741.