ПОДЗЯВКОТІ́ТИ, ти́ть, док., розм. Дзявкотіти якийсь час. Цуценя, заграючи з дівчинкою,.. гучно дзявкотіло. Заллється, подзявкотить, а потім змовкне (Коз., Блискавка, 1962, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 741.