ПОДИКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Диктувати якийсь час.
2. діал. Продиктувати. Міхонський подиктував йому якесь завдання. Борис написав і.. узявся розв’язувати його (Фр., III, 1950, 33); // чим, перен. Обгрунтувати, підказати що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 743.