ПОДО́БАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Виклика́ти симпатію, прихильність до кого-небудь; справляти на когось приємне враження. Родина Горького і він сам усе більше подобаються мені (Коцюб., III, 1956, 330); — Мені подобається твій Богдан. Це неймовірний оптиміст (Ю. Янов., II, 1958, 147); // Виклика́ти потяг, інтерес (у особи іншої статі). Нонна, посміхаючись, притулилась щокою Данькові до плеча. — Даньку, скажи: я тобі подобаюсь? (Гончар, II, 1959, 246).
2. Відповідати чиєму-небудь смаку, бути приємним комусь. Гінді понад усе подобався кошик з трьома червоними ягідками (Кобр., Вибр., 1954, 71); Диктатори не люблять народних веселощів. Диктаторам подобаються тільки паради (Загреб., Європа. Захід, 1961, 264); // безос., з інфін. Їй найбільше подобалось сидіти під вікном у своїй «чистій» хатинці (Коцюб., І, 1955, 313); Їй.. просто подобалось одержувати потай записки під час контрольних чи бути в центрі уваги всього класу, що силкується вирятувати її (Гончар, Тронка, 1963, 39).
Як тобі́ (вам) [це] подо́бається? — уживається при висловленні обурення, здивування і т. ін. — Ні, ти тільки послухай, що він каже? Він каже, що до Полтави ще сто кілометрів. Як тобі це подобається? (Тют., Вир, 1964, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 750.