ПОДО́ВЖНІЙ, я, є.
1. Який розміщується по довжині, вздовж чого-небудь; протилежне поперечний. На дубових лавах сиділи жінки: на причільній Мотря в оксамитовій керсетці, а збоку на подовжній — Мелашка Семениха (Ле, Хмельницький, І, 1957, 18).
2. діал. Довгастий. Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір, у просторій подовжній долині (Фр., VI, 1951, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 752.