ПОДОРО́ЖНИК1, а, ч. (Рlantago L.). Придорожній бур’ян звичайно з прикореневими листками та з безлистим стеблом і дрібними квітками, зібраними в колос; використовується в народній медицині. Робив [Марко] і ліки: прикладав і прив’язував до ран зілля, подорожника або заячого вуха і дечого другого (Стор., І, 1957, 423); Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Тют., Вир, 1964, 197).
ПОДОРО́ЖНИК2, а, ч., рідко. Те саме, що подорожа́нин. Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях [на півночі], розказують.. чудні речі (Март., Тв., 1954, 53).
ПОДОРО́ЖНИК3, а, ч.: Снігови́й подоро́жник — невеликий північний птах ряду горобиних.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 754.