ПОДРОЧИ́ТИ, дрочу́, дро́чиш, док., перех., розм. Дрочити кого-небудь якийсь час. Пусти мене, мати, я й не забаруся [забарюся], тільки хлопців подрочу та й назад вернуся (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 758.