ПОДРЯ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Подряпати собі що-небудь; покритися подряпинами. У лісі трохи подряпався [Клим], пожалив і руки, крізь кущі пробираючись (Грим., Кавалер.., 1955, 293); Крізь порвану сорочку було видно подряпини на грудях.. — Де це ти подряпався? (Тют., Вир, 1964, 219).
2. Подряпати один одного; // перен., розм. Посваритися або побитися один з одним. — От бісові діти! — засміявся Федір Іванович.. — Уже подряпатись встигли! (Головко, II, 1957, 508).
3. розм. Почати пробиратися вперед і вгору, долаючи перешкоди, чіпляючись за що-небудь. Стало чутно, як він [Іван] подряпавсь на стрімку стіну урвища (Коцюб., І, 1955, 345); Офіцер вискочив із вирви і подряпався вгору крутим схилом (Тют., Вир, 1964, 501); // Почати лізти куди-небудь. Іван.. швидко подряпався по хисткій драбинці на станину (Собко, Звич. життя, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 759.