ПОДРЯ́ПИНА, и, ж.
1. Неглибока, довгаста ранка на тілі, заподіяна чим-небудь тонким, гострим. На оголеному передпліччі хворого лікар зробив кілька подряпин (Наука.., 9, 1965, 58); Руки, геть усі в подряпинах, ніжно обіймали потріпану читанку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 78); // розм. Легка, неглибока рана (від кулі, осколка снаряда і т. ін.). Ця рана була смертельною, не те, що ота подряпина на щоці (Голов., Тополя.., 1965, 329).
2. Пошкодження у вигляді смуги, риски на поверхні чого-небудь, заподіяне чимсь гострим. Мій винищувач. Я пригадав кожну подряпину на його фюзеляжі (Ю. Янов., II, 1954, 74); Знайома, до найменшої подряпини на стіні знайома кімнатка (Мушк., Серце.., 1962, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 759.