ПОДУ́ЖАННЯ1, я, с. Дія за знач. поду́жати, поду́жувати 1. Весна.. буде трудна, і треба набиратися духу на її подужання (Ю. Янов., Мир, 1956, 293).
ПОДУ́ЖАННЯ2, я, с., діал. Одужання. Подужання було певне, а Мендель надзвичайно тішився і невичерпаний був у гарних словах і бажаннях для лікаря (Кобр., Вибр., 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 760.