ПОЖАДА́ТИСЯ, а́ється, безос., рідко. Док. до жада́тися. Ходив [хазяїн чумакувати], коли йому пожадається, не поспішаючись (Вовчок, І, 1955, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 768.