ПОЖВА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Який став жвавим (у 1 знач.). Веселий і пожвавлений зустрів він Петра Конашевича (Тулуб, Людолови, II, 1957, 531); Тепер вона [Надія] почувалася вже зовсім упевнено і вдячно дивилась на безліч пожвавлених облич (Баш, На.. дорозі, 1967, 76); За стіною почувся пожвавлений гомін (Ле, Право.., 1957, 254).
2. перен. Який став більш яскравим, виразним.
3. Сповнений діяльністю, рухом, метушнею. Незважаючи на негоду, січень [в Антарктиці] — пожвавлений місяць промислу (Рад. Укр., 21.I 1965, 1).
4. перен. Який проходить енергійно, в прискореному темпі. Пожвавлена розмова.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 771.