ПОЖЕ́ЖИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що пожари́ще. — Їду я через те пожежище, а в мене й у душі похололо (Н.-Лев., VII, 1966, 279); Вона [юрба] оточувала велике пожежище (Епік, Тв., 1958, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 772.