ПОЖИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. мисл. Добувати їжу якийсь час, гуляючи, граючись (про звірів, риб, птахів). Починалась тепла тиха осінь.. Пожирувавши на плавнях, кефаль вже почала вертатись з озера в море (Н.-Лев., II, 1956, 239); Велика метушня зчинилась на ту пору, Бо зайця вбачено, що на грядках заліг (Мабуть, пожирувать він із лози прибіг..) (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 333).
2. перен. Пустувати, жартувати з ким-небудь, залицятися до когось якийсь час. [Катря:] Нашій сестрі тільки й на думці, аби з хлопцями пожирувати (Вас., III, 1960, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 776.