ПОЖИТО́ЧНИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що кори́сний 1. Якби його [дядька] було вчити замолоду, ..який би то вийшов пожиточний чоловік з нього! (Коцюб., І, 1955, 467).
2. Багатий на речовини, які живлять організм; поживний. Харч хоч і простий, зате пожиточний (Кол., Терен.., 1959, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 776.