ПОЖОЛО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожоло́бити; // у знач. прикм. Всі, хто постійно працював на хуторі, діставали місце в низькому з пожолобленими стінами бараці (Гончар, Таврія, 1952, 214); Для виправляння погнутих або пожолоблених металевих листів застосовують листоправильну машину (Слюс. справа,1957, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 778.