ПОЗАБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Ударами забити, заглибити, увігнати в щось (усе або багато чого-небудь). Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки (Н.-Лев., II, 1956, 354); Уляна з Юлею порядкували біля казана, встановлюючи його на дерев’яних сошках, які наспіх позабивав у землю Тимко (Тют., Вир, 1964, 231).
2. Прибивши дошки, щити і т. ін. цвяхами або вставивши, уткнувши, всунувши що-небудь, закрити отвори, проходи тощо. Позабивав [Максим] вікна та двері у батьковій хаті та й подався заробляти на шахти (Гр., І, 1963, 371); Шибки позабивали диктом та дошками (Збан., Ліс. красуня, 1955, 156).
◊ Позабива́ти в кайда́ни (коло́дки і т. ін.) — те саме, що Заби́ти в кайда́ни (колодки́ і т. ін.) (всіх або багатьох) (див. забива́ти). Їх [утікачів] усіх позабивали в кайдани і посадили в тюрму (Н.-Лев., II, 1956, 291).
3. Заповнити чимсь усе або багато чого-небудь; // Засмітити, закупорити собою все або багато чого-небудь; // безос. — Пустили ми воду в один радгосп, а в них в зрошувальній мережі кураю повно — натягло того добра в пропускні труби, позабивало їх, і вода бурхнула через дамби… (Гончар, Тронка, 1963, 274).
4. Позбавити життя, убити всіх або багатьох. — Господи! там, мабуть, на той світ позабивали [різками] сердешних.., — відказала Христя (Мирний, II, 1954, 200).
$ Козла́ позабива́ти — грати у доміно якийсь час. [Василь Панасович:] До пенсії лишилось кілька днів… [Печений:] Козла позабивати захотіли? (Підс., Жарти.., 1968, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 780.