ПОЗАБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Забігти куди-небудь (про всіх або багатьох). Всі ведмеді позабігали за сто миль (Хотк., II, 1966, 160); Каменотеси поховалися по льохах, по горищах, деякі позабігали безвісти (Вас., І, 1959, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 780.