ПОЗАВА́ЛЮВАТИСЯ, юємося, юєтеся, док.
1. Упасти, обвалитися, руйнуючись (про все або багато чого-небудь); // Зруйнуватися, обвалитися, засипаючись. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися (Фр., IV, 1950, 12).
2. Запасти, ввалитися (про все або багато чого-небудь). — Під очима синяки.., очі позавалювалися (Л. Янов., І, 1959, 275).
3. фам. Укластися, лягти де-небудь (про всіх або багатьох).
4. перен. Зазнати невдачі, провалу в чому-небудь (перев. на екзаменах) (про всіх або багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.