ПОЗА́ВТРОМУ, розм., ПОЗА́ВТРЬОМУ, діал., присл. Те саме, що поза́втра. — А бий тебе сила божа! — думав Максим.. — муштра, та й муштра! Та хоч би різна, а то: як сьогодні, так і завтра, й позавтрому… (Мирний, І, 1949, 222); В любої Мотрі сьогодня головка чогось болить, а завтра їй чогось нудно, а позавтрьому на серденьку трудно (Вовчок, VI, 1956, 276); — Ви, певне, до нас оце йдете? А я ще не закінчила вишивати… Завтра або позавтрьому ..принесу (Шиян, Гроза.., 1956, 691).
◊ За́втра-поза́втрьому див. за́втра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 783.