ПОЗАВІ́ЧНО, діал. Присл. до позаві́чний. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно (Сл. Гр.); — А оце позавічно здав на техніка (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.