ПОЗАГНУ́ЗДУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Загнуздати всіх або багатьох (коней, волів і т. ін.). Тягну за віжки, тпрукаю, — нічого не вдію. Як напував коней, і забув позагнуздувать (Стор., І, 1957, 108). .
2. перен. Підкорити своїй волі, приборкати всіх або багатьох (людей).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 784.