ПОЗАГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Обгорнути чим-небудь, замотати в щось усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Взяла діти, позагортала (Сл. Гр.).
2. Загнути, заломивши краї, кінці чого-небудь (догори, назад і т. ін.) у багатьох місцях.
3. Загорнути на собі поли одягу (про всіх або багатьох). Сісти, позагортавши поли кожуха.
4. Заси́пати, заки́дати чим-небудь усе або багато чогось (ями, борозни і т. ін.). Додолу трохи зерна розсипалося. Він помацки позагортав його землею (Гр., І, І963, 257); — Напалять [пастухи] сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі, позагортають у попіл і печуть (Тют., Вир, 1964, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 785.