ПОЗАМА́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Замазати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. — Такі хати виробляють у нас на радянському заводі. Тут усе злагоджено загодя так, що треба тільки скласти, дещо позамазувати — і все… Тут і піч, і вікна, й двері… (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 14); Покликала [Галочка] зараз наньмичку [наймичку] і звеліла усю ту глину на печі, що поколупалася, стерти та новою позамазувати (Кв.-Осн., II, 1956, 319).
◊ Позама́зувати роти́ кому — те саме, що Зама́зати ро́та (всім або багатьом) (див. зама́зувати). Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш (Мирний, IV, 1955, 296).
2. Забруднити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях. — Сховайте [книжки] десь добре, на самісіньке дно в скрині, щоб не позамазували їх руками всякі нечепурні читальники та читальниці (Н.-Лев., IV, 1956, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 791.