ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь. Позамикав хазяїн замки, дав їм [наймитам] кожному по полтинику і сказав, щоб ішли собі гулять, куди хто хоче (Кв.-Осн., II, 1956, 404); Терентій Корнійович позамикав шухляди, погасив електрику (Гур., Наша молодість, 1949, 383).
2. Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. [Монтаньяр:] Не вільно розмовляти, громадяни! Вже спати час. Позамикаю всіх (Л. Укр., II, 1951, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 791.