ПОЗАМИ́КУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позами́кувати. Округ стола стільчики сідати, попід стінами шафи високі позамикувані, ряд вікон на улицю — та й усе (Вовчок, І, 1955, 373); // позами́кувано, безос. присудк. сл. Якось бувши в однім районі, я звернув увагу, що клуби по селах здебільша позамикувано (Вишня, II, 1956, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 792.