ПОЗАПЛА́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех. Заплатити все або багато чого-небудь, за все або багато чогось. Кожний сподівався, що забере собі Грицаєве поле й позаплачує довги (Н.-Лев., IV, 1956, 225); Позаплачував він [офіцер] за мене все і, прощаючись, не сказав нічого, як тілько «Не забудь за мене, Ромцю! Я тебе люблю!» (Фр., III, 1950, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 794.