ПОЗАПУХА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Запухнути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).; І доки ви спатимете? Вже аж позапухали од спання (Сл. Гр.); — Звірі звірми [звірами]: морди позапухали [в бандитів], очі кров’ю поналивалися (Гончар, II, 1959, 224).
О́чі позапуха́ли — те саме, що О́чі запу́хли (див. запуха́ти).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 795.